Вирощування спаржі - це дость складний процес, що вимагає відданості, терпіння, також гнучкості, щоб адаптуватися до погодних умов, що сильно впливають на продуктивність і якість кінцевого врожаю спаржі.  Перевірка складу грунту, має вирішальне значення для визначення потреби в поживних речовинах, як для нових, так і для існуючих полів. Залежно від типу грунту, для здорового росту коренів, пагонів спаржі, рекомендуються різні концентрації фосфору, калію та мікроелементів. Ретельне внесення поживних речовин протягом років збору врожаю - гарантує збереження здорових рослин та високу продуктивність. Через 10 - 12 років після збору врожаю спаржі, старе поле очищають від ростучої, вже на ньому спаржі, для вирощування іншої культури. Рекомендується не продовжувати збирати врожай на полі довше, ніж десятиліття, тому, що крім нижчої врожайності і зростає ймовірність того, що пагони будуть заражені патогенами. Основними грибковими збудниками спаржі є Fusarium spp., що викликає гниття коренів рослини. Селекціонери стурбовані та займаються розробкою стійких сортів до цієї хвороби, оскільки неможливо безпосередньо контролювати Fusarium spp..

          Поветаючись до практики вирощування та збору врожаю (наприклад: грунт, температура, умови навколишнього середовища під час збору врожаю), можуть впливати на продуктивність і кінцеву якість врожаю. Ці якісні відмінності, корелювали з рівнями певних класів сполук, таких як: фенольні сполуки та флаваноїди (що це за сполуки, ми, вже описували у попередній статті "Біохімія спаржі"), у звʼязку з їхньою антиоксидантною здатністю. Базуючись на стандартах, то основними атрибутами сортування спаржі, є: довжина, діаметр і однорідність кольору. Однак, враховуючи постійно зростаючі вимоги сучасного споживача, ми б запропонували приділяти більше уваги додатковій значущій для споживача характеристиці, такій як - смак спаржі.

          Збирання врожаю має прямий вплив на метаболізм у рослинах, оскільки цей процес може призвести до активації захисних сполук і стресових механізмів рослин, що призводить до виробництва кількох захисних вторинних (летких і не летких) метаболітів і білків; що викликають старіння та вмирання рослини. Вплив умов вирощування, збирання та зберігання спаржі на її антиоксидантну здатність було вивчено ретельно. У білій спаржі основна увага приділялася загальному вмісту фенолів і, зокрема, похідних ферулової кислоти. Було доведено, підвищений рівень ферулової кислоти повʼязаний із затвердінням після збору врожаю і, що температура зберігання після збору врожаю, відіграє важливу роль у зміцненні клітинної стінки. Інші дослідження показали, що температура вище 10 °C, може мати значний вплив, як на зовнішній вигляд, так і на текстуру пагонів. Такі ознаки, означають високу швидкопсувність спаржі, що означає короткий термін зберігання, короткий час від ферми до магазину.

          Зберігання в холоді спаржі не повністю вимикає всі біохімічні механізми, які можуть відігравати роль у кінцевій якості врожаю, включаючи і текстуру. Було доведено, що накопичення ферулової кислоти, гідроксикоричної кислоти, збільшується в клітинних стінках спаржі та сприяє тверденінню пагонів. У цьому процесі зміцнення, також збільшується вміст полісахариду гетероксілану в клітинних стінках, що зробило спаржу рослинною моделлю для вивчення біосинтезу гетероксілану. Стосовно кольору пагонів білої спаржі, повідомлялося про збільшення вмісту антоціантів під час освітлення, після збору врожаю, що призвело до легкого фіолетового забарвлення. Це також тягне за собою зниження якості/ ринкової вартості.  Таким чином необхідне свідоме розуміння біохімічного фону спаржі, щоб визначати важливі детермінанти, що впливають на якість і, отже, на оптимальну стратегію після збору врожаю.

Стаття опублікована компанією "Добра Спаржа"