Спаржа це - трав'яниста багаторічна рослина, яка походить з Європи та північно-західної Африки, входить до 20 - ки найкращих овочевих культур світу, яку вирощують практично у всіх регіонах світу. Спаржа має відмінні поживні властивості, а її смак і аромат пояснюється набором летких компонентів, включаючи піразини та сірковмісні сполуки. Сьогоді вона є Королевою Овочів, а колись її називали - болотна трава. Найбільшими регіонами вирощування є Китай, Західна Європа, Перу та Північна Америка. Успішне вирощування спаржі вимагає специфічних умов навколишнього середовища, методів вирощування та високого фермерського внеску. Незважаючи на таке широке розповсюдження ми все ще знаємо відносно мало про біохімію цієї культури та про те, як це пов’язано з харчовими, смаковими та нейтрально-фармацевтичними властивостями. На сьогодні ніхто не порівнював склад зеленої і білої спаржі. У цьому короткому огляді ми узагальнили більшість літературних джерел, щоб проілюструвати хімічну насиченість цієї культури та те, як це може бути пов’язане з ключовими параметрами якості.

 

1. Урожай спаржі та її короткий опис

           Спаржа - переважно продовольча культура, вживається в їжу виключно у вигляді дуже молодих та потовщених пагонів. Цю культуру вирощували й збирали протягом тисячів років, такі древні цивілізації, як - Стародавній Єгипет, Стародавня Греція та могутня Римська Імперія. Спаржа зображувалася на Єгипетських фресках, була знайдена в древньо - єгипетських гробницях, вік яких перевищує 5000 тисяч років. Багато згадок і записів про цю культуру збереглося від древніх греків та римлян, які споживали та використовували її у лікувальних цілях. Римському імператору Августу належить фраза - "Швидше, ніж вариться спаржа", що означає - дуже швидко. Відомо, що у Франції у 15-му столітті її вирощували при монастирах, і не пройшло навіть одного століття, як вже спаржу вирощували у Німеччині та Англії. Знайомство із Північною Америкою трапилося набагато пізніше, аж в середині 19-го століття. Спаржа сьогодні широко споживається у всьому світі, більше того, її цілюща сила, ще досі визнається в Традиційній китайській медицині. 

          Успішне культивування спаржі вимагає суворих умов вирощування, таких як специфічний склад ґрунту, хороший дренаж і правильний діапазон температур. В природі існує два основних види спаржі - зелена (та зелено-фіолетова) і біла. Деякі країни, як от Нідерланди, Бельгія, Німеччина, Перу віддають перевагу білому виду, тоді, як Велика Британія, США, Україна - зеленому. Зелена форма спаржі традиційно більш поширена у світі, тому споживачі деяких країн знають лише цю форму, і можуть навіть не знати про існування білої спаржі. Основна відмінність зеленої від білої форми, це те, що зелена росте над грунтом, біла під ним (до того часу, як пагони досягають поверхні / світла). Ботанічно обидва види однакові; і у більшості випадків, той самий вид можна використовувати для культивування, вирощування - зеленої і білої спаржі. Але прогрес не стоїть на місці і селекціонери, виводять нові сорти, які краще дають врожай при білому способі вирощування, ніж при зеленому і навпаки.
          Спаржа – досить складна культура, яка потребує інтенсивної ручної праці під час короткого періоду збору врожаю, який триває 8-10 тижнів навесні. Однак після припинення збирання врожаю, рослини все ще потребують ретельного догляду, тоді як утворена, надземна, зелена маса забезпечує необхідний цукор, через фотосинтез для зберігання його в коренях до наступної весни. Як зелена (та зелено - фіолетова) так і біла спаржа, ще століття, тому була розкішним продуктом для гурманів, заможних людей, то зараз вона стала більш доступною для всіх. Наприклад вирощування спаржі в Європі подвоїлося на 300,000 тон на рік між 1968 і 2017 роками. Однак час і кошти є основною необхідністю для створення, управління та збирання врожаю спаржі. У 2017 році спаржа була у топ 20 найбільш споживаних овочів у США та Європі. Китай є лідером у вирощуванні спаржі (переважно зелений тип) із 57,000 гектарами у 2018 році. У Північній Америці, це - США і Мексика, - 23,000 та 22,000 гектарів - відповідно, де переважно культивується зелений тип. У Південній Америці, це - Перу, що лідирує із 20,000 гектарами, переважно білої спаржі. Щодо Європи, то тут культивується - 65,000 гектарів, де Німеччина (біла і зелена спаржа), є лідером серед усіх країн із 22,000 гектрами спаржі, Іспанія із 11,000 гектарами, як білої і зеленої спаржі. Останні прогнози ринку вказують на те, що світові ринки спаржі продовжуватимуть зростати на 3% на рік і досягнуть глобального обсягу ринку в 10 мільйонів метричних тонн до 2027 року із загальною ринковою вартістю 37 мільярдів доларів США.

          Враховуючи важливість цієї культури, її зростаючий світовий ринок на всіх континентах, її цінність як поживної, ароматної їжі та потенційні цілющі властивості, очевидно зростає інтерес до отримання глибших знань про спаржу та її склад. Вважається, що спаржа багата основними поживними речовинами, включаючи: вітаміни, мінерали, амінокислоти, і є продуктом, багатим на клітковину. Хоча, не зважаючи на її довгу і багату історію, існує відносно мало знань про культуру, особливо про її хімію та її вплив на фізіологію людини, після споживання. 

          У цьому короткому огляді ми представляємо огляд наших поточних знань про цю культуру. Хоча ми час від часу будемо торкатися непродовольчих аспектів, - головна увага буде приділена ринку овочів, для якого доступна більшість даних. Ми, також розглянемо, як сучасні наукові підходи, такі як - метаболоміка, можуть допомогти нам отримати глибші знання та дозволити розробити нові стратегії для вирощування покращеної якості врожаю спаржі, який відповідатиме майбутнім потребам споживачів. 

Стаття опублікована компанією "Добра Спаржа"