– це субтропічна рослина, що являє собою давню рослину, якщо вірити археологам вік якої сягає більш, ніж 5000 років. Інжирне дерево згадується у Біблії, де першим одягом Адама і Єви були листя інжиру. Рослина поширена в країнах Африки, Середньої Азії, Близького Сходу, країн Середземномор’я, Криму та на Кавказі. Інжирне дерево дуже добре себе почуває в цих регіонах, але в умовах України у більшості випадків потребує укриття на зимовий період. Про укриття інжиру на зимовий період чи про морозостійкі сорти інжиру читайте в інших статтях на нашому сайті - http://dobrasparzha.com.ua

             Починає плодоносити, вже на наступний рік після посадки, плоди якого в природі запилюються осою бластофага, але вченим вдалося вивести величезну кількість самоплідних сортів інжиру.  Супліддя інжиру покриті тонесенькою шкіркою із дрібними волосками на верхівці якого розміщене вічко, що прикрите лусочками. Плоди інжиру мають величезну гаму кольорів. Форма плодів інжиру округла або у формі груші. У молодих супліддях міститься молочний сік, тому вживати їх поки вони не стиглі – заборонено, через те, що молочний сік може викликати алегрічні реакції.  Свіжі плоди інжиру містять близько 24% цукру, а в сушених до 35%. Із плодів інжиру варять варення, повидло, джем, використовується також для приготування страв із птиці. В умовах України інжир дає від одного до двох врожаїв, де в країнах свого походження плодоносить - три рази.

               У рослини великі лопатеві листки, які можуть відрізнятися між собою на одному і тому самому дереві. Забарвлення листя від світло-зеленого до темно-зеленого, нижня сторона якого – опушена. Старіюче листя жовтіє і опадає на зимовий період. Розможується інжир відводками, літніми і зимовими живцями. Детальніше про розмноження інжиру читайте на - https://dobrasparzha.com.ua/ua/